- впоратися
- —————————————————————————————впо́ратисядієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
впоратися
Смотреть что такое "впоратися" в других словарях:
впоратися — див. упоратися … Український тлумачний словник
впоратися — [ўпо/ратиес а] = упоратися айус а, айеіс :а, айеіц :а, айуц :а … Орфоепічний словник української мови
безпорадний — а, е. Неспроможний своїми силами впоратися з чим небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний. || Який виражає безпомічність. || перен. Недосконалий, недовершений (про художній твір). Безпорадне становище … Український тлумачний словник
давати — даю/, дає/ш; мин. ч. дава/в, дава/ла, дава/ло; наказ. сп. дава/й; недок., да/ти, дам, даси/, дасть; дамо/, дасте/, даду/ть; мин. ч. дав, дала/, дало/; наказ. сп. дай; док. 1) перех. Передавати від однієї особи до іншої. || Надавати в чиєсь… … Український тлумачний словник
запарюватися — ююся, юєшся, недок., запа/ритися, рюся, ришся, док. 1) Набувати певних якостей внаслідок запарювання. 2) перен., розм. Втомлюватися, роблячи що небудь. || Не встигати, не впоратися з роботою. 3) тільки недок. Пас. до запарювати 1 3). 4) тільки… … Український тлумачний словник
запорати — аю, аєш, док., перех., розм. 1) Впоратися з роботою, яка стосується кого , чого небудь. 2) Обробити або засіяти землю … Український тлумачний словник
зашиватися — а/юся, а/єшся, недок., заши/тися, и/юся, и/єшся, док. 1) розм. Ховаючись, забиратися куди небудь. || Проникати, забиратися куди небудь, звичайно не на своє місце. 2) тільки док., розм. Не впоратися з якою небудь роботою або не встигнути виконати… … Український тлумачний словник
звладати — а/ю, а/єш, док., рідко. Взяти верх над ким , чим небудь, перемогти, впоратися з кимсь, чимось … Український тлумачний словник
зробити — зроблю/, зро/биш; мн. зро/блять; док. 1) перех. Виготовити який небудь предмет, якусь річ і т. ін. || Приготувати їжу, виготовити напій. || Створити що небудь. 2) перех. і рідко неперех. Виконати якусь роботу, дію; виявити якусь діяльність;… … Український тлумачний словник
кінець — I нця/, ч. 1) Крайній пункт, межа протяглості предмета, площини тощо, а також те, що прилягає до такого пункту, межі; прот. початок. || Остання, завершальна частина якогось твору, книжки тощо. •• В оби/два кінці/ туди й назад. Добіга/ти кінця/… … Український тлумачний словник
